Святе мистецтво в пензлі чи пері
Є сили дати вічність кожній рисі,
Але не можна дати вічності тобі:
Твоїй давно вже порченій мармизі.
Не можна дати вічності й мені,
Хіба що намалюю свій портрєт,
Але портрета свого я не дам тобі,
А краще намалюю я омлєт.
І будеш ти дивитись на портрєт,
І вспомінать про вкуснєнькій омлєт.
Підеш на стіну ти його повісить
І лиш на кухні дойдеш до стіни
Ти вспомниш раптом про свою мармизу,
Як ти поставив жарить той омлєт,
А сам пішов дивиться телевізор.
І горить омлєт на тій плиті,
І запашок по всій квартирі бздить,
Аж раптом чомусь вспомнилось тобі
Шо ще треба реферат зробить.
Ти вже спасаєш той омлєт,
Ідеш в кімнату шось писать,
А в компі уже краски нєт
Пришлося ручку притаскать.
Ось ти сів вже на діван,
Задивився на портрєт,
Уже начав шось писать,
Як рішив пожрать омлєт.
Стіки вже ти написав,
Шо забув як вілку взяв:
Після третього куска
Подивився ти на вілку,
А не вілка то була!
То ти ручкой хавав стіко.
Але то таке життє,
Задивився на омлєт,
Виделкой пишеш реферат
І ручкой жреш як той дурак.
Отакий він той портрєт
Де намальований омлєт.
Якщо так гарно малювать -
Ти вже в ночі не зможеш спать,
Ти будеш думать про омлєт,
Про мене та про мій портрєт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302523
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 26.12.2011
автор: Алиса Рэй