Я горджуся, що я із селян,
Селянином був дід і батько,
Селянином був прапрадід
І його прапрабатько...
Не зміняю я стану свого
На дворянства чини, привілеї,
Родовід мій іде із села,
Не карбують його на стелі*.
Не цураюся я панів,
Тих що є паном слова,
В кого слово тверде, як граніт,
А не просто пуста полова.
Поважаю я вчених людей,
А також інтелігентів з народу,
Хто шанує свій фах і стан,
Не шукає легкого броду.
Дуже прикро, коли "жупан"
Зневажає коріння роду,
Рідну мову вкраїнську живу
І соромиться свого народу.
Із селян походив Іван,
А також наш Шевченко.
Леся, Марійка, Петро, Маркіян...
І славетний Іван Огієнко.
Я щасливий, що я селянин,
Гідний нащадок свого роду,
Буду сіяти перли слів,
Жито...боронити свободу!
Стела* - вертикальна кам'яна стіна чи стовп
з рельєфним зображенням або написом.
11.05.2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302535
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.12.2011
автор: Зеновій Винничук