У кожного народу - своє небо...
Бо над людьми, що серед океану
гніздо родинне сплели для життя,
таке блакитне небо - несказанно,
над ними синьо-сині небеса.
А де країну-острів огортають
сиві тумани, мов діди старі,
Й туманний Альбіон мов завмирає,
там небеса замучені й важкі.
Мов віковічні очі над землею
за вічно сивою густою пеленою,
слідкуючи за кожною людиною,
на землю котяться прозорою сльозою.
Подумала... й поглянула у небо -
яке воно над нами неймовірне,
яке прекрасне, ніжне і далеке...
Таке далеке... і таке нам рідне.
Над нами небеса до ніжності блакитні,
бо Божа Матір так всміхається з небес,
це ж Її очі рідні і привітні...
Над нами - чудо - чудо із чудес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302602
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2011
автор: Христина2