Я визнаю, нарешті, що програла.
Я зупиню за тебе боротьбу.
Та чи на справді я кохала..?
Спитаєш потім мудрого Суддю.
Ми варті один одного і, знаєш,
Я вперше визнаю цю правоту.
Та більше ти за спиною мене не ошукаєш:
З сьогодні я попереду іду.
Захочеш мене, то знайдеш годину,
Чекатимеш на дворі в мінус 27.
Ненавиджу тебе і ту людину,
В яку повірила колись я серцем всім.
(с)Тасія Тес
Київ
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2011
автор: Тасія Тес