Ти ще погрій шматок душі на хвилю
У ній ж мінливе покриття...
Я на папір всі болі свої виллю,
Бо не своє, твоє живу життя.
Ти є прекрасне, так я розумію,
Хіба можливо вбить оту печаль.
При зустрічі все знов і знов німію
Вже в забутті вчорашній жаль.
До скронь торкаюсь я тендітно
Ну як тебе не покохати?
В очах іскринки всім помітно
І в мить не знаю, що сказати?
Ми два крила єдине ціле
Летиш кудись у далечінь
Моє буття, як чорно - біле,
Це лише тінь, кохання тінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302793
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2011
автор: Колос надії