Втопи у каві своє «я хочу»,
Втопи у каві смішне «не вмію»,
Втопи із ними недоспані ночі,
Та до останнього дихай вільно!
Збудь весь спокій, забудь прощання,
Забудь смішні, дитячі надії,
Порви на клапті пасивні зітхання,
Лиш не вмирай, благаю, покірним.
Я знаю, важко забути тишу,
Які ж солодкі ковтки останні.
Чому сама собі твориш лихо?
Чому ці крила порвані зрання?
Візьми у руку нарешті волю,
Твори життя без невдач фатальних ,
Якщо кохаєш – кохай не стиха
І не чекай помилок останніх.
Якщо будуєш – будуй фортеці,
Якщо ти мрієш – то мрій літати!
Не бійсь в натовп іти з протестом!
Не бійся вірити і прощати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302926
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2011
автор: Сонячний Янгол