Світи ж бо, зіронько ясна,
Жагучим самоцвітом,
Де море хвилю напина
Вітрилом понад світом.
Там, де скеляста булава
До сонечка всміхнеться,
І, де прокинулась трава,
Що сонною зоветься.
Сіяй же, зіронько, мені,
Розсип своє проміння!
Де гаснуть мрії, мов огні,
Посій в душі сумління.
Щоб воно в совість проросло
У кожної людини,
Пустило радощів зело
Від стиглої зернини.
Нехай щебечуть солов’ї,
Купаються у хмарах,
Серця в пустелях, кочові,
Єднаються у парах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303153
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2011
автор: Lana P.