Пізнавши біль, шукаєш світла,
На нього йдеш, чекаючи спасіння,
Ховаєшся від тінів минулих слідів,
Не знаючи, що далі провал, чи везіння.
Чипляєшся за слова, думки, події,
Немов кіно відмотуєш життя,
Та тільки в ньому вже нічо не змінити,
І душу рве на шмаття каяття.
За що провина, ми ж кохали?
Тепер залишились страждати,
І як би ми не посміхались,
Нам біль свою не приховати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303226
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2011
автор: Чорний Кіт