Ти лежиш, мов королева,
Пальці віялом:
– Іди,
Принеси мені напитись
Із колодязя води.
Я – король, бо біля тебе,
То чи личить королю
Серед ночі уставати
Йти на вулицю?...
Люблю
Я, звичайно, королеву,
Та за вікнами зима…
– Хочеш пити – піднімися
Й принеси собі сама.
Василь Кузан Не королівська справа
— І мені, не полінуйся,
Ще горнятко принеси...
Ох, яка ти в мене гарна,
Я вмліваю від краси!
Шо то значить королева!
Підійнялася, пішла.
Та... чомусь замість горнятка
Биту в ліжко принесла...
Ох і смачно я напився
"Прохолодної води".
Краще б зовсім не женився,
Приймаком не йшов сюди.
А то теща ще дістала:
Те подай, те принеси...
— Що ти, люба, там сказала?..
Я вмліваю від краси!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2011
автор: Патара