Просто залишусь.
І байдуже,
що руки посивіють від холоду,
що нічого не зміниться.
Залишусь
щоб мовчки допити каву з ромом,
з нашим болем,
з моєю спокутою,
з ненаписаним віршем.
Залишусь
примарним спогадом,
втраченим світлом.
Світом.
Свідком.
Свідченням чогось щирого.
Знову
посміхатимусь тобі,
наче дитині,
що упала на гостре каміння.
Все буде добре.
Все буде добре.
Все буде добре.
Гіпнотична мантра,
щоби позбутися болю.
А на світанку
шпилі роздряпають небо,
і, втішаючи його,
самі плакатимуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303469
Рубрика: Верлібр
дата надходження 31.12.2011
автор: Позашлюбна дитина світла