( із серії «Вогонь»)
Загорілась душа – в моїм серці вогонь,
Він не спалює, лиш зігріває…
Хоч уже сивина доторкнулася скронь,
Але серце коханням палає.
По житті в своїм серці вогонь я несу,
Він не гасне – горить яскравіше,
Із роками я став розуміти красу,
Що для мене тепер наймиліша.
Бо не тільки на личку рум’янить краса,
Є душевна, дарована Богом.
Через те і сердечний вогонь не згаса,
Ним освічена щастя дорога.
Пронесу крізь роки, хай і далі горить,
Він повинен горіти – не тліти…
Пломеніти в душі, не згасати й на мить,
Зігрівати, щоб міг я любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303970
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2012
автор: Віталій Назарук