Як не вернути час торішньої весни,
Так щастя, мабуть, нині не вернути,
Життя на серці залишИло шрами снів
І тугістю зійшлося на батутах...
Нема ні смутку, щастя, долі, ні жалю -
Лиш пустка... пустка, всюди криком пустка!
Колише вічно вітер зморену брехню,
А кров застигла, утворились згустки...
Усе навік пропало... Знищене в вогні,
Єдина свічка вогником колише...
Мене ти не згадаєш вже напевно? Ні?
Коли нарешті світ страшний полишу?!
04.01.2012 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304139
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.01.2012
автор: hronik