Сomein-Сomeon

Поза  межами  твого  світобачення          
                                                                                                           відкривається  зіркове                                        сонцестояння  
                               
                                 її  згаслих  зірок







               Залишеними  листами,  сніговими  сентенціями,
               червонястими  рекреаціями,  грудним  молоком,
               газовими  трубами  твоїх  очей  вона  тікає  
                                                                                         світ  за  очі
               Зливається  бензин,  
               заливається  терпкий  глітвейн,
               скипає  чайник  її  вій  
               На  твою  долю  сиплеться  оберемок  холодних  
               Жовтневих  подій,
               революцій,висновків,  еволюцій,
               комедій,  трагедій,  голої  правди,
               колючих  голок,
               котрі    тікають  з  твого  тіла  та  жалять    
               серце,  наче  рій  зголоднілих  ос.
                 
               Вона  мандрує  австралійськими  нічними  парками,
               зголоднілими  скверами,  мастурбованими  вулицями
               Сіднея.А  ти  чекаєш  її  у  самому  серці  Львова,
               то  читаючи  застарілий  мейнстрім,  то  човгаючи
               по  дрібних  закапелках,
               сухих  ароматних  кав’ярнях,
               бідних  секс-шопах,
               в’язаних  міністерством  культури  журналах,
               спільних  з  Грузією  телеканалах,  
               запилених  пабах,
               брудних  закладах,
               закладах  із  тоннами  бруду,
               офісах,  де  вона  раніш  працювала.
               Все  шукаєш  її
               немов  мака  в  осінньому  полі,
               немов  птицю  в  вантажному  відсіку,  
               американського  морфлоту,
               немов  скриньку  Пандори  в  далеких  перуанських  лісах,
               немов  слова  зіткані  із  зелених  бруньок
               африканського  народу.
               А  осінь  витанцьовує  її  силует
               на  шпилястих  дахах,  гостроверхих  басейнах
               Венери.  Заповнила  скрині  твоєї  душі  
                                                                                                                   дівочою  вродою
               сховала  себе  поміж  тарантулів,  густих  ліан,
               сухих  пустель,  холодних  вітрів,
               прикинулась  стелсом  
               підбитим  журавлем
               закинутим  якорем
               піратським  кораблем.
               Роздрібнилась  на  подерті  рукави  й  рукавиці,
               золотом  з  мовчанням,  порепаними  нігтями.  
               Допоки  ти  чекаєш  її  у  серці  різдвяної  ночі
               Загублений  край.  І  хтось  солодко  шепоче:
               Адіос  Мучачо…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304206
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.01.2012
автор: ImmortalPsycho