Здолав він чорного дракона,
Георгій Змієборець наш,
Прославив подвигами Бога
Заступник, переможець, страж.
Не устрашившись злого змія,
Святий Георгій бій прийняв
Із вірою, що одоліє
Ненажеру, що усіх лякав,
Що жив в околицях Бейрута,
У озері розкошував.
Людей скували страх і скрута:
По черзі їх він пожирав.
Дракону мешканці вклонялись
Як ідолу і божеству,
У тьмі язичництва тинялись,
Задобрюючи ту змію.
За жеребом когось давали
У жертву, щоб не лютував
Той чорний змій-дракон поганий,
Що догоджання лиш чекав.
Якось-то зупинився жереб
На владаря землі дочці,
Яку спровадили на берег,
Зв’язали жертву там жильці.
До дівчини змій наближався,
Показував нахабний хист,
Враз вершник грізний показався
Озброєний – тримав він спис.
На білому коні Георгій,
Відважний, світлий в нього лик,
Ударив змія в пащу добре,
Який уражений поник.
Звістив Георгій віру в Бога
І проповідував Христа,
Звільнив від чорного дракона.
Хай славиться звитяга ця!
04.01.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304222
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.01.2012
автор: С.Плекан