навіщо лити сльози через того,
котрий тебе не вартий ані крихти.
котрий всіх звинувачує із себе корчячи святого,
ні... не одна з приречених отих ти.
він обізвав тебе, а ти його простила,
він руку підіймав уже не раз на тебе.
ти лікувала зламані свої, біленькі крила,
синці ховала, свиту одягаючи на себе.
навіщо? справді, ти цього хотіла?
а як же мрія про кохання справжнє, ласку?
в подушку сльози, уночі від болю аж тремтіла,
ти ж не такою уявляла справжню казку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304232
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2012
автор: fuko`