Прости, наполоханий холодом,
моїх болотяних очей!
Прости за життя, наче мороком,
різуче побила мечем...
Ти знай, я не випила радості...
Не треба мені дорікань,
що наші дороги не склалися
у вічність коханих зізнань!
Я буду сама, як пройдисвіток,
жорстоко-холодна зима!
А ти будь злопам'ятний, крихітко,
прошу, але ти - не прощай!
Убий ста гарматами мужності
гординю мою самітню!
Бо зараз - Царевич ти мудрості,
а я - тай нарешті втону...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304402
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2012
автор: Ліна Біла