Я хочу спертись на копицю сіна
І вслухатись у висохлу траву,
І тихо – тихо, ставши на коліна,
Замислитись, для чого я живу...
Чом трави зранку, росами покриті,
Коли шумлять у літньому квіту…
Ще до схід сонця косами побиті,
Згубили враз схолонувшу росу.
Чому їх так безжалісно скосили,
Вони ж іще не встигли відцвісти,
Хіба ж вони у сонця не просили
На день лишити крапельки роси .
Та час приходить і зіб’ються роси,
Клубочуться тумани навкруги…
І ляжуть трави вранці у покоси,
І свіже сіно встелить береги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304883
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2012
автор: Віталій Назарук