Тиха ніч… Зима надворі
Ледь чутний скрип у коридорі
Пробудить від химерних снів
« Коханий ти?» Боса і гола
Тремтять уста - вона до нього
Впуска у теплий чистий дім
Ввімкнула світло… зашарілась
Аж рік тому вони простились
Вже й не чекала із війни
А де ж листи? Листи згубились
Згоріли, мохом вже покрились
А з крові – маки поросли
Дістала чарку, хліба й солі
Вщипнула руку мимоволі
Вона вже звикла до цих снів
Та ні - це правда… Дяка Долі!
Живий, вернувся з неба волі
Прийшов із темних тих країв
А він боявсь заходить в хату
У вухах й досі грім гранати
Стояв, невпевнено мовчав
Не міг, він не повірив зразу
Що дочекалась… мовив фразу:
«так довго… довго… я скучав..»
Він підійшов – вона мовчала
В уста лиш палко цілувала
І він забув вже про війну
Отак до ранку… поряд спала
І вже нічого не чекала
І серце віддала йому…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2012
автор: NatalieFlower