Люди повертаються з того світу,
не має там тепла ніякого
і якось воно сумно, якось незрозуміло...
З гробниць старих, з могил,
із склепів фамільних приходять,
з розбитих вітрин костюми нові одягають,
в двері мої дзвонять і посміхаються -
сумно мені й боляче...
Це не вони вже, не ті й не інші, хоча скучили,
не той вогонь їх душами керує,
не сяють очі їх і посмішки павутиною намальовані.
Ображені мертві тиняються ввечері вулицями,
хто вони? діди мої, прадіди...
хто ми, щоб засуджувать?
Кілька ночей їм погано спалося,
а відтоді не бачили їх і не чули більш запаху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305071
Рубрика: Верлібр
дата надходження 08.01.2012
автор: Фелем Ящірка