(епіграф - Любові храм усюди, поки в душах... Бережіть його.)
В маленькій тісній квартирі просторо, немов у Храмі.
Торкнутись могли б і Неба, якби не віконні рами.
Босоніж блискучим паркетом – до кухні кумедні тури,
там вранці – Львівська кав’ярня, в традиціях кращих культури,
удень запах Кримського Сонця, із динями і нектарином,
а ввечері – Луцька тратторія, просякнута розмарином.
А потім - назад у спальню (вона б розказала багато…).
І знову (без телевізора!) розмови, газети,… свято.
І вся ця шалена розкіш квартирки у передмісті
зростала, неслась, крутилась, неначе у благовісті!
Та якось ураз спинилась – і згіркло у каві Небо.
І золото розтопилось у звадах, кому що треба.
У душах стало затемно, на вікнах блиснули грати.
І львівську пусту кав’ярню не варто було тримати.
- Яка чудова квартирка! А скільки за неї хочете?
- Ви знаєте, небагато. Любові Вам напророчити.
Любові, яку ми втратили.
* Тратторія - в Італії заклад громадського харчування з сімейною затишною атмосферою, де подають готові страви. Відзначаються простотою в обслуговуванні та обстановці.
** Благовіст - дзвін перед початком церковної служби.
*** Звада - незгода, ворожнеча, сварка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305197
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2012
автор: Діана Сушко