Я у долі просила добра й талану,
І ще крапельку щастя благала, молила,
А доля очима сумними дивилась здаля,
І під ноги мені лиш терновий вінок постелила.
Знаю, доле, бракує у тебе для всіх доброти,
Але чим я так тяжко тебе образила?
Під ноги ти іншим пухнасті стелиш килими,
А для мене ти шлях, вкритий терням, лишила.
І пробачить прошу я провину мою,
Бо надіюсь нам разом ще жити і жити,
То ж давай поговорим без кривд і образ
Й обіцяю в останній вже раз я наважуся.
Щастя у тебе просити.
Подаруй мені, доле, пізнє щастя моє!
Все життя з нетерпінням його виглядаю,
Вірю й знаю: ти, доле, іще раз всміхнешся мені
І на усмішку цю я чекаю, чекаю, чекаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305341
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2012
автор: Ольга Струтинська