Я одиноким гостем вздовж вітрин...
Різдво у місті. Ніби від свічадо
цей вечір в урочистості хвилин,
і я іду, неначе десь на плато.
Як в невагомості, немов крокую в ній .
Вуста шепочуть потаємне в небо.
Я йду, як у своїм прекраснім сні -
здається мить іще - сягну, сягну я злету.
Усе дрібне, що так тривожить нас,
чіпляється і не дає спокусі
бодай на день спустошити свій час -
я вірую - зітреться в тому русі.
10.01.2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2012
автор: Надія Позняк