Такі, як є…

Засліплює  натяк?    
Та  погляду  досить  –    
і  наша  с  тобою  
стара,  як  той  світ,  
таємниця  розкрита.      

Ти  рада?!

Та  ні…  
Як  та  зрада  торішня…    
І  знову  і  все,  
і…  
Навіки  забуто.
     
І,  лишенько,  лихо  обом  нам,  
коли    уві  сні,    
ми  хоч  на  хвилину  розслабившись,    
Знову  застогнемо…    
Леле,  моя…    

А,  прокинувшись,    
знову  і  знову
…  вчуватимемо  
ту  задуху.
     
І  довго,  так  довго  такими,  як  є,  залишаємось,  
що…    

…Що  віку  не  вистачить.
   
Ані  словечка…

Нікому.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305612
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.01.2012
автор: Ицхак Скородинский