Наш час – то наша персональна казка,
Де два нулі – у добутку не нуль.
Забудь галантність, «прОшу» і «будь ласка».
Здивуй мене. Одне прошУ – здивуй!
Чи по воді до берега босоніж,
Чи сірим будням у обличчя плюй.
Хай уві сні чужим ім’ям застогнеш,
Здивуй мене, ну трішечки здивуй!
Тверда оправа. Хоч між ребер м’якоть,
Непробивні ми для Амура куль,
Та десь колись, якщо захочеш, якось
Лиш підійди і просто так здивуй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305624
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2012
автор: SinusoЇda