Хоча б краплину волі зачерпну
У світі, що сповідує облуду,
Позбавлюся сумних обіймів сну
Й чужим думкам коритися не буду.
Хай вгомоняться голоси з газет,
Екрани, що так звабно променіють,
Бо десь звучить мій срібний тріолет,
Посеред неба звуки пісні зріють.
І вже не тисне глибочінь метро,
Не заважають натовпу лабети.
Я бачу: з вітром бавиться Дніпро,
Я чую вулиць київських сонети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305676
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2012
автор: Копачівна