День пройшов, я постарів на невизначений строк
Ніч і я знову не сплю, я сторінки гортаю
Замовк. Моє горло тиша скувала. Тримає мене.
Відпусти. Дай слово сказати.
Жахи нічні мене переслідують.
Я не боюсь, я звик боятися бо у світі так прийнято
Не хочу відступати від загальноприйнятих норм
Тому і боюся всього того чого інші також бояться.
Не хочу авторитетів ніяких, вночі сам з собою я бунтар
У темній кімнаті революція кожну ніч кров проливає
Тої крові ціла квартира, скоро затопить сусідів
Йдіть геть демони ночі!
Полиште мене і далі старіти і далі чекати за днем ночі
Знову день і знову старість приближується своєю невизначеністю
Все чорно-біле, райдуга за вікном теж.
Це навіть добре, що вона там є, вона дає надію
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305822
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.01.2012
автор: MaximeliaN