Навішо я у світ прийшла оцей?
Себе я інколи теперішню питаю.
Як я живу? І що надбала я?
І що у спадок дітям залишаю?
Залишу дітям я любові заповіт
Навчу їх друга й ворога любити,
З великої любові Бог створив нам світ
І ми не маєм права в ненависті жити.
То ж як віддячу я Небесному Отцеві за любов
Закінчивши добра і кривди вічну боротьбу
За мене Сина він послав на муки,
Послав на муки, смерть і на ганьбу.
Образи й снів далеким горизонтам посилаю
Біблійні істини сповідую, за ними вчуся жити
Любити друга – просто і нескладно,
Але попробуй ворога любити.
Ми на оцій землі лише пришельці
І живемо у вічності лиш мить.
В житті не місце заздрості і злобі
Годинник тікає і час летить…
Валданіо, 2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305828
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2012
автор: Ольга Струтинська