Шум дощу… Як прекрасно, що ти його чуєш,
І що бачиш краплинки роси!
І навколо природа милує,
А мені – хоча б сни, хоча б сни…
Як чудово, що можеш кружляти
В ніжнім вальсі, в п’янкому танку!
І щоразу собі дозволяти
Чути музику тиху й дзвінку!
Як казково, що можеш співати
Ті пісні, що хотів би і я…
Але голос і слух мій проклятий,
І покинута світом душа!
Як погано, що кажеш – нікчемний,
І безсилий боротися, йти!
Але ти найщасливіший певно,
І ти зможеш хреста понести!
Я не падаю духом ніколи,
Адже вірю, що нам так щастить:
Бо мій дар – відчувати рукою,
Ну а твій – рахувати зірки.
Ми з тобою щасливі від Бога,
Недарма народились, зросли!
Тільки трішки інакша дорога –
Ти все бачиш, а я навпаки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305969
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2012
автор: Ліна Біла