Все ти забула … вуста мої, руки…
Наші світанки … зозулю в гаю.
Мовби кордоном … стала розлука -
С тих пір не знаю …Чи я ще живу?!
Все сподівався, що схочеш зустрітися,
Мав все надію: «то був лише сон …»
Якось зіткнулися … - ніби не знітився …
Замість «кохаю», бовкнув «гарний фасон» …
Доля стежки розвела в різні сторони…
Ти заміжня … та у серці мов щем,
Як подивлюся на небо я зоряне …
Зірку мою … ніби змило дощем.
експромт-відгук на вірш "ми не знайомi" (Веточка Вишни)
http://www.stihi.ru/2011/12/23/7954
© Copyright: Мастер Степанов, 2011
Свидетельство о публикации №11112301228
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2012
автор: Мастер Степанов