Довго я не здавалась,
Вірила - варто йти,
За руки міцні трималась
Ховалась в них від самоти.
Цілилась прямо в серце
Влучала в чужу мішень
Ходила мов тінь за кожним
Вмирала в похмурий день.
За відданість в нагороду
Лишали слова і біль
Пусті, а тому холодні
А завше п`янкі мов хміль.
Спинилося раптом серце,
Заплакало...Йди сама.
Й пішла я у світ зі скельцем
Холодним. На все життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306060
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2012
автор: dogma