Для чого, Боже, створений цей світ?
І де знайти у ньому покаяння?
За всі мої сімнадцять з лишком літ
Шукала відповідь – знаходила самі питання!
Ховалася й тікала в темну ніч,
Зібравши сили, знову поверталась.
Не у страху, у болі уся річ,
Вона одна зі мною лиш зосталась!
Хоч очі випалить чи душу розтоптати,
Та світ не стане кращим, хоч там що!
Жити у пеклі і добра бажати –
Наївно, дико… Все одно!
Так, все одно … Ні, я не здамся світу!
Так довго билася, щоб зараз відступити?!
Моїм поразкам вже немає ліку,
А я ще хочу в щасті жити!
І бачити розпуку, горе, злість,
І черви нечесті, байдужості у душах…
Я не втечу тепер із ваших міст!
У цьому хаосі я хочу брати участь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306180
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.01.2012
автор: ks