Невтілені твої бажання.
Кричи ж бо, може хто почує!
Кричи ж допоки не відчуєш
Скрипуче, втомлене дзижчання
налитих кров’ю білих жил...
Але й тоді не смій мовчати,
Коли ще вмієш ти писати -
Пиши про те, як ти кричав...
І в білій лежачи палаті,
Не забувай на що ми здатні,
Для чого рожденні були.
То ж, попри все - живи й твори...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306284
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.01.2012
автор: del Consuelo