Коли піду я звідси назавжди,
То тут залишаться мої вірші.
Можливо їх і прочитаєш ти,
А потім тихо так,зітхнеш в тиші.
Й побачиш ти також там і себе,
Згадаєш спільні миті вдвох.
Ти вибач,як образив чим тебе.
Я не хотів,це знає навіть Бог.
І промайнуть у голові картини,
Від тих всіх слів,які я там писав.
І ти побачиш долю там людини,
Людини ,ту яку ти добре знав.
Побачиш ти,там зраду і кохання
І дружбу,що повік не розірвати.
Також побачиш : сльози,біль й чекання.
І радість з смутком й біль утрати.
Згадаєш ти усе,що було
У нас двох спільного з тобою.
Можливо й ти щось призабула,
Або згадаєш із журбою.
Та сумувати все ж не треба,
Адже усе колись минає.
Ти підвиди свій зір до неба,
Там є Той,Хто все добре знає.
Як ми жили і як ще будем,
Кого і як ми тут кохали.
Чи може,що ми тут забудем,
Або чого ми ще не знали.
Він все відкриє нам у небі
І ми для Нього не чужі.
Ти все відкрий Йому в потребі,
Або згадай мої вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306345
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.01.2012
автор: arxangel