Синьо-чорним зоряним серпанком
опустила ніч свої знамена.
Лиш невідворотним сірим ранком
з нею разом ти підеш від мене.
Трави в росах, ніжками прим́яті,
цілувати будуть їх, щасливі.
Зорі золотисті, розсипчаті
у волоссі гратимуть мінливо.
Ти - дарунок зоряної ночі
і заполонила мою душу!
Ти - лише одне, чого я хочу,
я собі признатись в цьому мушу...
Запашне, жагуче і вологе
нас вночі гойдатиме кохання.
Зникне час, а з ним - усі тривоги,
всі земні надії і бажання...
Ніч - як подарунок нам від долі.
День розставить знов свої акценти.
Ми - актори.
Гратимемо ролі.
Та не прозвучать аплодисменти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2012
автор: She said: gray...