Я вже давно не плакала так щиро -
Розтріскалось, розбилось заніміння;
Лилися сльози, наче чисте миро,
Спалахуючи, мов ясне каміння.
Протяжний стогін і важке дихання...
Бліде лице рука не закриває,
Немає слів - лиш голосне ридання
Незриму тугу з серця вириває.
Від схлипування здригується тіло,
Закутане в безсилля і зневіру...
Немов дитина, так відкрито, сміло,
Ніколи я не плакала допіру...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306496
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2012
автор: Анастасія Лінчук