Я не про себе.Я про тих,
Хто світом нудить і простих
Життєвих радощів не знають,
Свій день появи проклинають.
Бо не сліпі,довкола бачуть:
Не так он "ті" живуть,не плачуть
Щоніч до ранку.Мають долю,
Тепло і ласку,їжі вволю,
Достатки,втіхи,без турботи.
В негоду вдягнуті в чоботи,
В спекоту мають прохолоду,
В квартирах - з кранів теплу воду.
Є що порівнювати їм...
Чи треба гнаним,ледь живим,
Ніким не любленим ізгоям,
Молитись Богу чи героям?
Хоч Бог їм теж не допоможе:
На пекло животіння схоже.
То хоч душа їх,як не тіло,
Полегшення відчуть зуміла б.
А що стосується героїв-
Ніхто з них подвиг ще не скоїв,
Щоб бідним стало краще жити,
То ж їхня доля-далі скніти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306620
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.01.2012
автор: asaala