Мабуть ми, люди, всі сліпі,
Або це світ такий туманний.
По суті, вдень і уві сні
Живемо в вічному обмані.
Ми правду душимо в собі.
Ми правду душимо в суспільстві.
І лиш дивуємось тоді:
Звідкіль з'являється насильство?
Ми всі покірно мовчимо -
Безбарвна однорідна маса .
Герої наші лиш в кіно
Й лиш ті, у кого більша каса.
На інших звалюєм вину,
(Бо ж інших легше провинити,
Ніж взяти й визнати свою...)
Ми боїмося щось змінити.
Е ні, ми, мабуть, не сліпі,
Ми просто очі закриваєм
На горе людське і біду,
Поки ті нас не зачіпають.
Ми забуваємо, що в час,
Коли потрібна допомога,
Ніхто руки нам не подасть,
Хоч буде мати на те змогу.
Пора змінити оцей світ!
Та перш за все прозріти треба:
З очей зірвати сліпоту
І стати ближчими до неба!
Проблема криється у нас:
У наших розумах і душах.
Не варто допускать насильство,
Бо совість спокій наш порушить.
Міняймо світ! Творім добро!
Не треба грошей тут багато.
Даруймо радість і тепло,
І створюймо духовне свято!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306791
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.01.2012
автор: Чорний лев