Як збирали тата в далеку дорогу.
В далеку дорогу, в невідомий край.
Цілували в руки, цілували в ноги:
-- Тату наш, голубчику! Навіки прощай.
Вклали жовту свічку в мовчазні долоні.
Зібравсь, як на раду, до світлиці рід.
-- Тату наш, голубчику, уже білі коні
Вдарили копитами ген коло воріт!
...Як вдова, похнюпилась, потемніла хата.
Горе не згорьоване заступило світ.
Ой чиї ж то сироти проводжають тата,
Жалібно оплакують кожен його слід?
Запрягайте коней – вже прощатись вийшли:
Поклонився батькові увостаннє син,
Заломили рученьки три дочки, як вишні,
І жона посивіла, стала, як полин.
-- Ой куди ж ти, любий!
--Ой куди ж ви, тату!
-- В далеку дорогу, в невідомий край.
Буду вам зиґзицею у гаю кувати…
--Тату наш, голубчику, навіки прощай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306829
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2012
автор: Валя Савелюк