Розриваючи жовті лінії, все чи не так як завжди.
Боятись великих міст, мокрих вулиць і сірої мряки.
Молитись на кожну ластівку, що цілує твої сліди.
І тільки не кам'яніти, йдучи до своєї Ітаки.
Доглядати чужий квітник, а доки не дасть плоди,
Годувати бездомних собак і щастя в серцях ховати.
І мучити душу ваганнями: горіти або цвісти?
І просто тривати, тривати, тривати, тривати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306978
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2012
автор: ІлюзіЯ