Сніг…Небо пише ніжні землі листи .
Шле їх тихо в небесній задумі.
Я чекаю листа - ним для мене є ти.
Я чекаю, занурена в сумі.
Від самотності келихи туляться вдвох
І чекають ковтка «Мартіні».
Якби добре нам зараз було б для обох!
Та лиш сніг за вікном. І тіні…
Чути тиху непізнану радість землі -
Ті листи віднайшли адресата.
Я ж чекаю листа сльозою на склі.
Я чекаю, бо вмію чекати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307150
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: Міла Савченко