***
І знову малювання криломрій,
І знов злітання чи падіння?..
Миттєвим сталося прозріння
В реальності уже не тій!
І в дзеркалі – чуже обличчя:
Ті очі в іскрах і уста.
Яке ж бо нетривале «вічне»!
Яка ж бо суть! Авжеж, не та…
Піском під ноги – хижі «інші»,
Котрих скувала міцно тінь…
І знов спако́вуються ніші
Усіх відплаканих молінь…
Бо так виходить: треба!.. Треба!..
Хоч клаптик голубого неба…
(10.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307212
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: Леся Геник