Дивлюсь телевізор і серце ридає,
Чому в Україні порядку немає?
Чому людям,Боже,ти муждрість не дав,
Хоч волю нарешті їм подарував.
Нащо тая воля,що з нею робити,
Коли нічим діток своїх накормити,
Коли рідна мати пішла за кордон,
Коли рідний батько лиш п"є самогон?
Бо нікуди руки робочі подіти,
Усе розікрали прокляті бандити.
І прикро,що вчились у школі одній
Бомжі,олігархи і тищі повій.
Дивлюсь на екран,як кричать депутати...
Це я обирав їх?Ким був я проклятий?
Чому тоді,Боже,ти знов не воскрес,
Як я в бюлетені не там ставив хрест?
Тоді краще б руку мені відрубав,
Облуду в обіцянках їх показав,
Або ж розтлумачив би толком мені,
Як істину вгледіти в щедрій брехні.
А те,що я бачу,у розум не лізе.
Мабуть було б краще зібрати валізу
І безвісти бігти від жахів оцих...
Та як залишати стареньких одних?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307331
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2012
автор: asaala