***

Засніжила,  завіяла,  закружляла  хурделиця,
замела  усе  мріями,  засвітила  зорю...
Срібним  килимом  сніг  по  землі  сонній  стелиться  
й  ніжним  шепотом  їй  каже  казку  свою.

І  земля  так  уважно,  так  захоплено  слухає,
вірить  кожному  слову  бездумно,
і  терпляче  на  замерзлі  пальці  дмухає.
Вона  така  довірлива,  що  аж  трішечки  сумно.

Бо  лиш  вірити  в  казку  -  то  замало  для  щастя,
треба  сила  і  мужність,  щоб  її  здійснити,
тож  далеко  не  всім  така  дивовиж  вдасться,
і  не  під  силу  нам  це  змінити.

А  ніч  чорною  кішкою  все  танцює  під  місяцем,
і  в  зелених  очах  її  світиться  сон.
Вона  тихо  наспівує,  і  дивна  пісня  ця
із  морозяним  вітром  звучить  в  унісон.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307418
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2012
автор: alalal_v