ПОЛІТ ДУШІ Переклад з російської мови

.      Відчуття  польоту  душі  на  підйомі  духовних  сил  -  схоже  на  щастя.  Мені  якось  довелося  випробувати  цей  підйом  духовних  сил...

       Одного  разу,  літом    у  серпні  на  відпочинку,  я  серцем  відчула  незримі  сходинки  підйому  до  казкового  світу  марень  у  спілкуванні  із  золотими    китицями  дозріваючої  пшениці,  польовими  блакитно  -  синього  кольору  нехитрими  квітами,    привітним  дзижчанням  працелюбних  польових  бджіл  і  безтурботним  шелестом  високих  струнких  тополь,  які  оздоблювали    шалено  -  бархатисту  урочистість  буяння  природи.

       Легкі,  мов  мережка,  хмаринки  вабили  до  себе  загадковими  мозаїками,  а  птахи  щебетали  про  радість  насущного  дня  і  закликали  летіти  разом  з  ними.  Перламутрове  сонце  раділо  разом  зі  мною  неосяжним  просторам    полів  і  благословенній  золотій  хвилі  шорстких  колосків  пшениці.  

       Непереборне  почуття  свободи  і  співоча  небесна  блакить,  загострили  бажання  злетіти  і  забути  про  усе  реальне  і  насущне,  що  стоїть  за  межами  цієї  величі  природи.  

       Я  відчула  легкість  і  нестримність  своєї  душі,  яка  в  радісному  хвилюванні  прагнула  возз'єднатися  з  природою,  але  не  могла  відірватися  від  землі,  внаслідок  тяжкості  фізіологічного  тіла.  І  я  -  її  відпустила…

       Незрима  духовна  сила,  в  захопленні  розпластавши  крила,  покинула  земне  тіло,  що  належало  їй,  розпростертим  в  обіймах  Матінки-землі  і  полетіла  до  ваблячих  горизонтів  блакитних  ліній.  Їй    допомагав  легкий  літній  вітер:  то,  підіймаючи  вище  за  пір'ясті  хмаринки,  а  то  опускаючи  на    квітучий  килим  благодатної  Землі.

       Синь  озер  і  річок  легким  прозорим  бризом  вітали  це  свято  польоту.  Зелена  палітра  життя  на  землі  оспівувала  з'єднання  променів  сонця  з  крапельками  води  від  річок  і  озер.  Аметистові  бульбашки,  відбиваючі  усі  барви  веселки,  із  захватом  поглинали  перламутрову  енергію  сонця,  з’єднуючи    фонтаном  любові  повітряні  марення  і  реальність  навколишнього  світу,  заплітаючи  веселку  в  коси  Гармонії  Життя  на    планеті  і  тихенько  наспівуючи  душі,  що  пора  повертатися….

       І  вона  повернулася  до  мене  чиста,  незвичайно  щаслива  і  сказала:  "Вставай,  вже  пора  додому!»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307429
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 18.01.2012
автор: Раїса Гришина