Мій тихий дощ,
фарбує "моє сонце"
На годинику четверта ранку.
Душевний крик у прозі.
сиджу на підлозі-
пуста кімната.у кольорі рожевім.
-мабуть занадто світла!!--
шепоче криком тінь.
Просочений слізьми ранок,
чекає ще на моє пожовкле щастя.
А я...мене ніхто й не запитає!!
лиш в проході почутів -протяг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307578
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.01.2012
автор: Марина Василюк