Душа співає у тональностях мажорних!
Політ думок аж до небес сягнув!!!
Від почуттів моїх, шалених, неповторних,
Весь Всесвіт зміст народження збагнув!
Вода з небес перетворилася на сніг,
Зачарувала рідної Землі куточки,
Для тебе час мій в просторі застиг,
У серці розпустилися листочки!
У райський Сад мене надія привела,
Там вогник у траві тривожно тлів,...
Я в Сад намріяний тихенько увійшла...
І запалав вогонь, який мене зігрів!
Вогонь сягнув до неба, до зірок,
Все тіло стало теплим і рум'яним!
З'явився в просторі сердець місток,
Без доторків Ти став мені "Коханим"
Зігріті вогнищем безмежних почуттів-
Ми сидимо роздіті у морозну ніч...
Вдивляємось в обличчя, з тінями років..
І сльзи щастя падають із віч...
- "Яка чудова ця картина, Любий!
Поглянь, ці двоє з нами дуже схожі!!"
-" Пригадую кохана, як цілував я твої губи...
Ідем..Сьогодні ми старенькі перехожі"......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307592
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2012
автор: Sukhovilova