Щоб мрії збувались – потрібно, напевно…потрібно просто мріяти! (Люблю тебе, падлюка)
.................................
…і я тебе…
Дожовуй і допивай,
Розталі спогади й сніг,
Кров холодну, яка тільки під холодною шкірою,
Коли хтось помирає в автокатастрофі,
Ожеледиця,
Снігопадами,
Швидкість – гаряче.
Можеш лишити все в своїх записах,
І рукописах, які не згоряють, лише у каміні,
Лише під звуки хриплої тиші і кроків,
За вікнами, дверима, очима…
Тінями…
Можеш знайти мене, сьогодні не граєм в хованки,
Перебинтовані твої руки, писати не можеш,
Тоді шукай. А я буду серце твоє пальцями, як сліпець,
Читати меланхолійними зимами, вона вже давно не одна,
І не перша, та й не остання, ти ж знаєш,
Кожен рядок прочитаний, має здатність відтворитися знову,
Має здатність торкнутися пальців, о як вони пестили,
Лишали вм’ятини та ім’я…Кожне слово повертається знову,
Як зима, передбачувана і постійна…
Хей, містер, треба не спостерігати, треба спробувати жити,
І Вам сподобається, я даю таку кількість,
Як і Гор Вербінскі «на краю світу», для своїх піратів,
А я для тебе. Можеш отримувати цей екшен,
За пів кроку до неба, я тут, тримай мою руку і «джампінг».
Ми над рівнем моря, на рівні громів – нетутешні,
Але поселенці перші.
Інколи навіть холодні поручні вечірніх кафе,
Нагадують твою каву, твою зиму і мрії,
Які збуваються, бо ти знаєш велику таємницю,
З часом і вона стирається, але ти мрієш…
А поки і я буду жувати меланхолійну зиму,
Адже вона не така грандіозна,
Як показує Тарантіно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307607
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.01.2012
автор: Ваньоха Р.