Ти не лякайся дуже ти радій

Коли  ти  бачиш  квіточку  просту,  
Що  звично  виростає  у  травиці,  
А  душу  розриває  щастя  і  тіло  пробирає  до  кісток,  
Ти  не  лякайся  дуже  ти  радій,  
Бо  це  кохання  стукає  у  душу.

Коли  в  простих  речах  ти  бачиш  чудо  
Й  милуєшся  усім  дрібницям  в  світі,  
А  люди  навкруги  безглуздям  це  вважають,  
Ти  не  лякайся  дуже  ти  радій,  
Бо  це  кохання  стукає  у  душу.

Коли  останнім  часом  ти  
Витворюєш  все  неймовірні  вчинки  
І  самі  фантастичніші  ідеї  ти  впевнено  утілюєш  в  життя,  
Ти  не  лякайся  дуже  ти  радій,  
Бо  це  кохання  стукає  у  душу.

Коли  на  спині  враз  з’явились  крила  
І  ти  як  птах  витаєш  між  зірками,  
А  в  голові  безладдя  із  думок  кишить,  
Ти  не  лякайся  дуже  ти  радій,  
Бо  це  кохання  стукає  у  душу.

Коли,  на  диво,ти,  мале  дівча,  
І  не  шкодуючи  ні  часу,  ні  батьківських  грошей,  
Косметику  на  личко  тоннами  шпаклюєш  і  намагаєшся  Міс  Всесвіт  бути,  
Ти  не  лякайся  дуже  ти  радій,  
Бо  це  кохання  стукає  у  душу.

Коли,  на  диво,  ти,  хлопчак,  з  невисохлими  ще  від  молока  губами,  
Готовий  і  не  тільки  гори  всі  звернути,  а  і  цілий  світ  
І  стрибнути  на  п’єдестал,  на  перше  місце,  ще  перемігши  всіх  суперників  своїх,  
Ти  не  лякайся  дуже  ти  радій,  
Бо  це  кохання  стукає  у  душу.

Коли  у  темноті  сидиш  в  кімнаті,  що  пронизує  самотність  
І  усміхаєшся,  радієш,  веселишся,  
Бо  спогади  обігрівають  душу,  
Ти  не  лякайся  дуже  ти  радій,  
Бо  це  кохання  стукає  у  душу.

Коли  у  голові  твоїй  твориться  чудернацьке  щось:  
Співають  солов’ї  на  повне  горло  
Й  віршовані  рядки  оповивають  мозок  
Ти  не  лякайся  дуже  ти  радій,  
Бо  це  кохання  стукає  у  душу.

Коли  раптово  настрій  міняється,  як  колір  світлофора:  
То  радість,  то  вже  сум,  то  весело  то  настрою  зовсім  нема,  
Захоплюєшся,  а  тепер  вже  бісить,  й  дурієш  від  усього  цього,  
Ти  не  лякайся  дуже  ти  радій,  
Бо  це  кохання  стукає  у  душу.

Коли  ти  бачиш  очі  ті  єдині  
І  розумієш,  що  заради  них  готовий  все  віддати  
Й  згоден  ти  життя  прожити  з  нею  чи  із  ним  одним,  
Ти  не  лякайся  дуже  ти  радій,  
Бо  це  кохання  стукає  у  душу.

Коли  ти  вже  зустрів  свою  щасливу  половинку  
І  перший  поцілунок  в  спогади  поринув,  
І  все,  що  так  здавалося  важливим  враз  стало  зовсім  непотрібним,  
Ти  не  лякайся  дуже  ти  радій,  
Бо  це  кохання  вже  вселилось  в  душу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2012
автор: БарабашКа