О, мій Самсоне, сила і безмежжя
у лаві незабутніх кольорів -
на пензлях розкуйовджених вітрів
картини оживають і бентежать...
Картини-солов’ї, картини-море
на рамі рифи і колюча сіль:
на смак cолена, слізна... Біль
мовчить, але мовчання те є хворе...
Застуджене мовчання, безголосе,
роздроблене на сотні островів,
в очах сумління арештантів-слів,
в очах гримить і блискає, голосить...
Де вольності, Самсоне, чом змаліли?
Блаженний Ти. Який блаженний сон!
Для чого сила, що долає міць колон
та попадає в сіті до Даліли?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307714
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2012
автор: Luchina