Прощу собі нестерпний, дикий плач дощу.
А регіт вітру, блискавки та грім,
Гілля волання – хай простяться всім.
Катарсисом* природу захищу, собі прощу.
Прощу собі, що десь є сонце і трава.
Утішуся бажанням осяйним,
Зцілюся пташки співом весняним.
Моя палка надія на дива знов ожива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307729
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2012
автор: Копачівна